Інформаційна пам'ятка щодо запобігання та протидії домашньому насильству

Національною соціальною сервісною службою України розроблено інформаційну памʼятку з питань запобігання та протидії домашньому насильству.

Сексуальне насильство, пов'язане з конфліктом (пам'ятка)

Національною соціальною сервісною службою України розроблено інформаційну памʼятку з питань запобігання та протидії насильству.

Права батьків та дітей на майно

Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна.

Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Зауважимо, батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна.

При вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків, якщо інше не встановлено судом.

☝ Майно, призначене для розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо) є власністю дитини.

☝ Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності.

☝ Діти мають право на виділ у натурі майна, що є у спільній сумісній власності батьків і дітей.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Звертаємо увагу! Батьки зобов'язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток.

☝ Батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.

Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси.

Батьки (усиновлювачі) або опікун малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування:

1. відмовитися від прав на майно малолітньої дитини, у тому числі речових прав на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації;
2. видавати письмові зобов’язання від імені малолітньої дитини;
3. вчиняти правочини щодо:

• об’єкта житлової нерухомості та/або земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт, власником або користувачем яких є малолітня дитина;
• відчуження (у тому числі шляхом міни або внесення (передачі) до статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи чи як вступного, членського та/або цільового внеску члена кооперативу), поділу, виділу нерухомого майна, об’єкта незавершеного будівництва, майбутнього об’єкта нерухомості, іншого цінного майна, зокрема транспортних засобів, власником якого є малолітня дитина.

Батьки мають право дати згоду на вчинення неповнолітньою дитиною правочинів, передбачених частиною другою цієї статті, лише з дозволу органу опіки та піклування.

Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

Що може бути доказом у справі про домашнє насильство

Щоб притягнути кривдника до відповідальності у суді, потрібно довести його вину. Докази є необхідним елементом у будь-якій справі. Розповідаємо, що може бути доказом у справі про домашнє насильство.

Якщо ви зверталися до уповноважених органів чи установ, зберігайте всі документи, подані вами, а також отримані від них.

Це можуть бути докази

У поліції:

• копія заяви про вчинення домашнього насильства;
• копія протоколу про вчинення адмінправопорушення;
• копія постанови про визнання винним кривдника та притягнення його до відповідальності тощо.

У медичному закладі:

• висновок про стан здоров’я та тілесні ушкодження;
• рецепт на ліки;
• направлення на лікування;
• чеки та квитанції.

У соцслужбі (у разі застосування насильства до дитини):

• копія акта оцінки потреб сім’ї / дитини;
• копія звіту за результатами соціального супроводу сім’ї / дитини;
• копія рішення про взяття дитини на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах тощо.

Доказами у суді також можуть бути:

• аудіо / відеозаписи розмов, погроз, шантажу;
• відео дій кривдника, фото наслідків насильства (синці та подряпини на тілі);
• пошкоджені речі;
• скрини листування у соцмережах;
• показання свідків — родичів, сусідів, друзів, колег тощо.

Для отримання правничої допомоги докази не обов’язкові. Юристи системи БПД пояснять, які докази потрібні та як їх можна отримати.

Телефонуйте до контактного центру системи БПД: 0 800 213 103 чи напишіть повідомлення на сторінці Безоплатна правнича допомога.

Сплата аліментів не залежить від гендеру

У багатьох людей існує думка, що відмовляються від сплати аліментів виключно чоловіки. Це яскравий приклад стереотипного уявлення про гендерні ролі у суспільстві, адже як показує практика роботи органів державної виконавчої служби, ігнорування батьківських обов’язків не має статі.

Так, боржником у виконавчому провадженні щодо стягнення аліментів може бути як чоловік, так і жінка. А фахівці юстиції незалежно від гендеру застосовують до неплатника абсолютно однакові методи правового впливу. І будь-яка дискримінація в таких питаннях виключена.

Зокрема, боржник має бути готовий до внесення його даних до Єдиного реєстру боржників (https://erb.minjust.gov.ua/), а також арешту майна та банківських рахунків. Серед іншого державними виконавцями виносяться вмотивовані постанови про обмеження у праві керування транспортними засобами, користування зброєю, полювання, а також виїзду за межі України.

Разом з тим, за тривале очікування аліментів передбачено нарахування штрафу:

• за рік — 20% від суми несплачених аліментів;
• за два роки — 30%;
• за три роки — 50%.

Питання погашення аліментної заборгованості перебуває на постійному контролі фахівців міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції, адже найменші українці потребують додаткових гарантій захисту своїх фінансових інтересів, тим паче — у воєнний час.

Збільшується мінімальний розмір аліментів на дитину

З 1 січня 2024 року збільшується мінімальний розмір аліментів на дитину. Тепер він становитиме 1 281,5 грн (для дітей до 6 років) та 1 598 грн (від 6 до 18 років). Це пов'язано з підвищенням прожиткового мінімуму в Україні.

Відповідно, зростають і прив'язані до цього показника соціальні допомоги, виплати, зокрема, й аліменти на дітей.

Прожитковий мінімум на дитину відповідно до віку становить:

• до шести років – 2 563 грн,
• для дітей від 6 до 18 років – 3 196 грн

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Якщо платник аліментів має достатній заробіток, то за рішенням суду встановлюється мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину в розмірі 100% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У свою чергу, максимальна сума аліментів не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів на одну дитину відповідного віку.

Батьки можуть домовитися про виплату більшої суми аліментів, прописавши всі умови та суму у відповідному договорі та посвідчивши його нотаріально.

Якщо аліменти були присуджені у частці від заробітку (доходу), то процес зміни грошових стягнень відбувається автоматично, додатково звертатися до органів державної виконавчої служби не потрібно! 

Право на утримання після розірвання шлюбу

Після розлучення – чужі люди… Поширена думка?

Проте, не завжди це так, навіть коли немає спільних дітей. Адже у деяких випадках розлучення не припиняє права чоловіка чи жінки на утримання.

Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги.

Умовою є те, що колишній чоловік чи колишня дружина може надавати таку матеріальну допомогу.

Один з подружжя має право на утримання і тоді, коли вона стала особою з інвалідністю після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.

Проте, зауважимо, якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як 5 років, вона чи він матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку. Єдина умова, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як десять років.

Якщо у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв'язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним.

Право на утримання у цьому випадку триває протягом 3 років від дня розірвання шлюбу.

Договір:

Подружжя має право укласти договір про надання утримання одному з них, у якому визначити умови, розмір та строки виплати аліментів.

Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

У разі невиконання одним із подружжя свого обов'язку за договором про надання утримання аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Зауважимо, якщо позивач вживав заходів щодо одержання аліментів від відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення відповідача від їх сплати, суд може постановити рішення про стягнення аліментів за минулий час, але не більш як за 1 рік.

Якщо один із подружжя одержує аліменти у зв'язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності.

У разі подання відповідного документа про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк без додаткового рішення суду про це.

Право одного з подружжя на утримання, яке особа має після розірвання шлюбу, припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації з ним повторного шлюбу (ст. 82 Сімейного кодексу України).

Діємо правильно: розслідування нещасного випадку

У працівника підприємства під час виконання трудових обов’язків сталося раптове погіршення стану здоров’я (інсульт), яке призвело до втрати працездатності тривалістю понад 1 робочий день.

Така подія може підпадати під визначення терміну «нещасний випадок», формулювання якого зазначено у п. 3 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 No 337.

В даному випадку комісія склала Акт розслідування нещасного випадку за формою Н-1, відповідно до п. 33 Порядку. У п. 5 (з відповідним кодуванням згідно з розділами 1, 2 «Класифікатора видів подій, причин, обладнання, устаткування, машин, механізмів, транспортних засобів, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії») зазначила наступне:

• вид події: погіршення стану здоров’я (код 22);
• причини (основна): незадовільні фізичні дані або стан здоров’я (код 31);
• шкідливий або небезпечний фактор: відсутній.

У висновку (п. 7 Акта) комісія, з посиланням на п. п. 1 п. 52 Порядку, зазначила, що нещасний випадок визнається пов’язаним з виробництвом, оскільки потерпілий виконував трудові (посадові) обов’язки згідно з внутрішнім трудовим розпорядком підприємства.

Факт виконання потерпілим трудових (посадових) обов’язків є важливим показником у визначенні нещасного випадку страховим (пов’язаним з виробництвом).

Разом з тим якщо:

• подія за класифікатором пов’язана з погіршенням стану здоров’я працівника,
• основною причиною нещасного випадку за класифікатором є незадовільний стан його здоров’я,
• на робочому місці відсутні шкідливі або небезпечні фактори, вплив яких міг заподіяти шкоду здоров’ю працівника –

тоді необхідно з’ясувати причино-наслідковий зв'язок погіршення стану здоров’я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров’я виконувати роботу. Інакше такий висновок комісії про визнання нещасного випадку пов’язаним з виробництвом буде необґрунтованим і помилковим.

Для цього комісія з розслідування зобов’язана:

1. визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці (п. 33 Порядку);
2. надіслати запит до відповідного закладу охорони здоров’я для отримання медичного висновку щодо зв’язку нещасного випадку з впливом на потерпілого небезпечних (шкідливих) виробничих факторів та/або факторів важкості та напруженості трудового процесу (п. 33 Порядку).

Слід зважати на таке:

• умови праці – це сукупність виробничого середовища (фізичних, хімічних, біологічних, психофізіологічних чинників) та трудового процесу, що впливають на стан здоров’я та працездатність працівника (п.4.37, п. 4.38 ДСТУ 2293-2014);
• безпека праці – це захищеність трудової діяльності (п.4.10 ДСТУ 2293- 2014).

Для зʼясування відповідності умови праці та її безпеки вимогам законодавства з охорони праці періодично (не рідше одного разу на 5 років)

проводяться лабораторні дослідження умов праці, атестація робочих місць згідно з постановою Кабінету Міністрів України Nº 442 від 01.08.1992 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці».

Питання створення умов праці відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці на робочому місці в кожному структурному підрозділі підприємства є обовʼязком роботодавця, зазначеним у ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Також важливо памʼятати, що медичний висновок - це висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної KOMiCIi) закладу охорони здоровʼя за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення звʼязку погіршення стану здоровʼя працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров'я виконувати роботу (п. 3 Порядку Nº 337).

Таким чином, лише за дотриманням зазначених процедурних вимог під час розслідування нещасного випадку з працівником, у якого під час виконання трудових (посадових) обовʼязків сталося погіршенням стану здоровʼя, висновок комісії про визнання нещасного випадку повʼязаним з виробництвом буде обʼєктивним, а страхові виплати обгрунтованими.

Притулок для осіб, постраждалих від домашнього насильства

Однією з ключових спеціалізованих служб надання допомоги та підтримки у випадках насильства є притулки для постраждалих осіб, часто їх також називають шелтери.

Адреси таких притулків є конфіденційними, на місцях працює охорона, щоб забезпечити безпеку та обмежити доступ сторонніх або потенційно небезпечних осіб. Люди, які потребують допомоги, можуть потрапити туди за направленням відповідних служб.

У шелтері постраждалим особам надають необхідний соціальний супровід, включаючи психологічну, соціально-економічну адаптацію, юридичні консультації та підтримку. Крім того, їм може бути запропоновано можливості працевлаштування та допомогу у пошуку житла.

Пам’ятайте, що ви не самотні у цій боротьбі. Зробіть крок до безпечного життя.

Харасмент

Одним із проявів дискримінації є харасмент (від англійського слова «harassment»), що означає переслідування та домагання. Це форма дискримінації, яка проявляється у настирливій фізичній чи словесній поведінці, призводячи до приниження людини та порушення її особистих кордонів.

Часто сексуальні домагання, утиски і приниження трапляються у робочому оточенні. Слід усвідомити, що будь-які дії чи слова, які заважають працювати і створюють некомфортну атмосферу в колективі, є ознакою харасменту.

Найважливіше – зберігати докази цих проявів: електронні листи, скріншоти листування, відеозаписи тощо. Все це може допомогти підтвердити порушення ваших прав. Також важливо чітко висловлювати, що така поведінка є неприйнятною для вас. Можливо, людина не усвідомлювала, що робить щось неприємне для вас, і пояснення допоможе їй це зрозуміти.

Не бійтеся звертатися за допомогою, адже ніхто не має права порушувати ваші особисті кордони.

«Трудовий договір: Твій пасок безпеки у світі праці»

Так само, як пасок безпеки у автомобілі не гарантує відсутності аварій, але значно знижує ризик травм, трудовий договір не гарантує абсолютного недопущення порушень, але значно підвищує захист прав працівників.

Трудовий договір є юридичним інструментом, що забезпечує захист прав працівників у разі їх порушення.

Трудовий договір діє як запобіжний механізм, його наявність стимулює до дотримання встановлених законодавством прав і гарантій.

Цей документ зменшує шанси на експлуатацію та несправедливе ставлення, виступаючи як щит для працівника у професійному житті.

Укладення трудового договору стимулює і працівників і роботодавців відповідальніше ставитись до своїх прав і обовʼязків та підвищує їх свідомість щодо відповідальності та можливостей захисту.