пʼятниця, 14 червня 2024 р.

Зміна прізвища дитини її батьками

Прізвище дитині присвоюється під час державної реєстрації народження органами державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до статті 145 Сімейного кодексу України (далі – Кодекс) прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Дитині можуть присвоїти подвійне прізвище, утворене шляхом з’єднання їхніх прізвищ. Якщо ж виникає спір між батьками, то його можна вирішити, звернувшись до органу опіки та піклування або ж до суду.
Водночас інформуємо, що сімейним законодавством передбачена можливість у подальшому змінити батьками прізвище дитини.

Підстави для зміни прізвища дитини визначені статтею 148 Кодексу, а саме:
  • У разі зміни прізвища обома батьками змінюється прізвище дитини, яка не досягла семи років. Якщо ж дитина досягла семи років, то прізвище змінюється за її згодою.
  • У разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.
  • За заявою батьків або одного з них, якщо другий помер, оголошений померлим, визнаний недієздатним або безвісно відсутнім, дитині, яка не досягла чотирнадцяти років та якій при реєстрації народження присвоєне прізвище одного з батьків, може бути змінено прізвище на прізвище другого з батьків.
Якщо один із батьків проти зміни прізвища дитини, то спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов’язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

Куди звернутися для зміни прізвищ?
Внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі – відділи ДРАЦС) у випадках, передбачених чинним законодавством.
Громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які проживають за кордоном, можуть подати заяву до дипломатичного представництва або консульської установи України.

Які документи необхідно подати?
Для внесення змін до актових записів цивільного стану потрібно подати: заяву про зміну прізвища малолітньої дитини, паспорт, свідоцтво про народження, інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.
Заява повинна бути заповнена розбірливо, у ній мають бути надані вичерпні відповіді на всі запитання.
Відділ ДРАЦС, дипломатичне представництво чи консульська установа України не вправі відмовити громадянину в прийнятті та розгляді заяви про зміну прізвища малолітньої дитини.

Строки розгляду
Питання про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання розглядається у строк, що не перевищує трьох місяців, з дня подання відповідної заяви до відділу ДРАЦС. За наявності поважних причин цей строк продовжується з письмового дозволу керівника відділу державної реєстрації актів цивільного стану управління державної реєстрації (за місцем їх подання), але не більше ніж на три місяці.

Дипломатичним представництвом або консульською установою України таке питання розглядається у шестимісячний строк з дня подання до них відповідної заяви.

четвер, 13 червня 2024 р.

Безоплатна правнича допомога дітям

Діти мають право на належний захист своїх інтересів та доступ до всіх видів безоплатних правничих послуг, які гарантує держава
Незалежно від віку, дитина може самостійно звернутися за консультацією до юриста, а з 14 років – отримати вторинну правничу допомогу з певних питань без супроводу законних представників.
У випадку, якщо дитина є потерпілою або свідком у кримінальному провадженні, їй пропонуються послуги адвоката, оплата якого здійснюється коштом Державного бюджету України.

Отримати безоплатну правничу допомогу можна зручним способом, детальніше за посиланням: http://surl.li/ufbvw.

середа, 12 червня 2024 р.

Що робити, якщо зникли речі з камери зберігання в магазині?

У разі крадіжки ваших речей з камери зберігання відразу ж викликайте адміністрацію закладу і поліцію.
Адміністрація супермаркету несе повну відповідальність за схоронність речей які зберігаються у комірках схову (частина 3 статті 937 Цивільного кодексу України). Зберігач речей повинен відшкодувати всі збитки у разі втрати у розмірі їх вартості.

Згадайте, що саме знаходилося у вашій сумці, детально опишіть всі речі поліції, щоб зафіксувати все документально.
Якщо адміністрація магазину у випадку крадіжки речей у комірках схову відмовляється добровільно відшкодувати заподіяні збитки в повному розмірі, ви маєте право звернутися з відповідним позовом до суду.

Пам'ятайте головне, що залишення речей у камері схову в магазині — це право, а не обов’язок покупця.

пʼятниця, 7 червня 2024 р.

Як нині оформити довіреність?

За певних обставин особа може бути позбавлена можливості виступати стороною у правовідносинах особисто та вчиняти відповідні дії. Одним із варіантів вирішення такої проблеми є оформлення довіреності на іншу особу з метою делегування їй своїх повноважень.

Довіреність — це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Представник не може вчиняти правочин:
  • який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє;
  • від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Особи, які відповідно до законодавства мають право посвідчувати довіреності
Відповідно до положень Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріальних дій в Україні, у тому числі посвідчення довіреностей, покладається на нотаріусів.

Водночас до нотаріально посвідчуваних довіреностей прирівнюються:
  • довіреність військовослужбовця або іншої особи, яка перебуває на лікуванні у госпіталі, санаторії та іншому військово-лікувальному закладі, може бути посвідчена начальником цього закладу, його заступником з медичної частини, старшим або черговим лікарем;
  • довіреність військовослужбовця, а в пунктах дислокації військової частини, з’єднання, установи, військово-навчального закладу, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також довіреність працівника, члена його сім’ї і члена сім’ї військовослужбовця може бути посвідчена командиром (начальником) цих частини, з’єднання, установи або закладу;
  • довіреність особи, яка тримається в установі виконання покарань чи слідчому ізоляторі, може бути посвідчена начальником установи виконання покарань чи слідчого ізолятора;
  • довіреність особи, яка проживає у населеному пункті, де немає нотаріусів, може бути посвідчена уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами;
  • довіреність суб’єкта права на безоплатну вторинну правову допомогу, за зверненням якого прийнято рішення про надання такої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Звертаємо увагу, що під час дії воєнного стану відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28.02.2022 № 164 довіреності, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, управління і розпорядження цінними паперами, корпоративними правами, військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, а також працівників правоохоронних (спеціальних) органів, органів цивільного захисту, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії іноземної держави, можуть посвідчуватися командиром (начальником) цих формувань (органів) або іншою уповноваженою таким командиром (начальником) особою.
Вказані особи посвідчують довіреності відповідно до Порядку посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 419.

Довіреність на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо) може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання.

Довіреність на право участі та голосування на загальних зборах, видана фізичною особою, посвідчується у порядку, визначеному законодавством.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Форма та зміст довіреності
Вимоги до змісту та форми довіреності регламентовано, зокрема Цивільним кодексом України (далі – Кодекс) та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595.
У довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити представнику. Дії мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
У тексті довіреності мають бути зазначені місце і дата її складання (підписання), прізвища, імена, по батькові (повне найменування для юридичної особи), місце проживання (місцезнаходження — для юридичної особи) представника і особи, яку представляють, а в необхідних випадках і посади, які вони займають.
Вимоги до довіреності, у тому числі щодо її змісту, нотаріального посвідчення, можуть встановлюватися також організаціями та установами, яким цей документ подається.
Строк, на який може бути видана довіреність, визначається відповідно до статті 247 Кодексу. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії. Строк дії довіреності зазначається словами та визначається роками, місяцями, тижнями, днями і не може бути визначений настанням будь-якої події. Довіреність, у якій не зазначена дата її вчинення, є нікчемною.

Припинення представництва за довіреністю
Представництво за довіреністю припиняється у разі:
  • закінчення строку довіреності
  • скасування довіреності особою, яка її видала
  • відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю
  • припинення юридичної особи, яка видала довіреність
  • припинення юридичної особи, якій видана довіреність
  • смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності. У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків
  • смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.
У разі припинення представництва за довіреністю представник зобов’язаний негайно повернути довіреність.

Скасування довіреності
Особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність. Відмова від цього права є нікчемною.
Така особа повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.
Права та обов’язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

Звертаємо увагу, що представник має право відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю. Він зобов’язаний негайно повідомити особу, яку він представляє, про відмову від вчинення дій, визначених довіреністю. Він не може відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю, якщо ці дії були невідкладними або такими, що спрямовані на запобігання завданню збитків особі, яку представляє, чи іншим особам.
Представник відповідає перед особою, яка видала довіреність, за завдані їй збитки у разі недодержання ним вимог, встановлених частинами другою та третьою статті 250 Кодексу. Він також несе відповідальність перед особою, яка видала довіреність, за заподіяні їй збитки у разі недодержання ним вимог статті 48 Закону України «Про акціонерні товариства».

Реєстрація довіреностей
Обов’язковій реєстрації у Єдиному реєстрі довіреностей підлягають довіреності (у тому числі їх дублікати), посвідчені в нотаріальному порядку, довіреності, прирівнювані до нотаріально посвідчених, довіреності, посвідчені особами, які в умовах воєнного стану відповідно до законодавства мають право їх посвідчувати, а також відомості про припинення їх дії, в порядку, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 28.12.2006 № 111/5, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28.12.2006 за № 1378/13252.

Докладніше: https://cutt.ly/KetwrjKT.

вівторок, 4 червня 2024 р.

Яке майно є спільною сумісною власністю подружжя?

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до Сімейного кодексу України (далі – Кодекс) вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Також об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, також є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Крім того, Кодекс визначає, коли виникає право спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові. Так, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Подружжя має право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як стосовно майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і стосовно майна, яке є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя може бути укладений без виділу цієї частки.
Також зазначаємо, що подружжя розпоряджається таким майном за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із них вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.

Крім того, подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності. Договір про порядок користування житловим будинком, квартирою, іншою будівлею чи спорудою, земельною ділянкою, якщо він нотаріально посвідчений, зобов’язує правонаступника дружини та чоловіка.
Кожен з них має право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.

Дружина та чоловік мають право скласти заповіт на свою частку у праві спільної сумісної власності подружжя до її визначення та виділу в натурі.
Крім того, вони мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України. Також варто зазначити, що Кодексом врегульовано питання права на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Відповідно до статті 74 Кодексу майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 Кодексу.

Ветерани війни та їхні родини можуть отримати безоплатно допомогу юристів для вирішення правових питань

Як отримати таку допомогу? Детальніше про це — в картках.

Всі контакти та сервіси системи безоплатної правничої допомоги, а також збірка для військовослужбовців і членів їхніх родин доступна за посиланнями в коментарі.

Залишилися питання?
0 800 213 103 Контакт-центр системи безоплатної правничої допомоги (будні з 8:00 до 18:00) 
Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України безкоштовні.

понеділок, 3 червня 2024 р.

Заходи Бібліотек Солом'янки правової тематики в травні

  • 1 червня Правова абетка «Підлітки мають знати свої права» - Бібліотека імені О.Донченка
  • 1 червня Правова гра «Право бути дитиною» - Бібліотека імені В.Нестайка
  • 1-10 червня Калейдоскоп цікавої інформації «Корисні та безпечні канікули» - БСЧ імені Ігоря Шамо
  • 2 червня Комплекс заходів «Хай сонцю і квітам всміхаються діти» - Бібліотека імені І.Світличного
  • 3 червня Вікторина «Веселий світ дитинства» до Дня захисту дітей - Бібліотека імені О.Довженка
  • 4 червня Виставка дитячих малюнків «Знищені мрії» - Бібліотека імені І.Багряного
  • 4 червня Акція пам’яті «Янголи в небі» - Бібліотека імені І.Світличного
  • 4 червня День інформування «Янголятка, що в небо піднялись» до Дня вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії рф проти України - Бібліотека «Преображенська»
  • 4 червня Відеогодина «Діти: безвинні жертви агресії» - Бібліотека імені В.Нестайка
  • 4 червня День інформування «Світлі душі янголят» - Бібліотека №13
  • 4 червня, 11:00 «Тиха» акція у сквері «Діти-янголята – жертви війни» - БСЧ імені О.Гончара
  • 4 червня, 12:00 Печа-куча «Діти-Янголи» - БСЧ імені О.Гончара
  • 4 червня, 12:00 Інформування «Дзвіночки пам’яті» - Бібліотека імені М.Реріха
  • 5 червня Інформаційний листок «Діти – не для експлуатації працею» - БСЧ імені О.Гончара
  • 6 червня Бліц-перегляд «Змушені покинути свої домівки» - БСЧ імені О.Гончара
  • 11 червня Інформування «Всесвітній день боротьби з дитячою працею» - Бібліотека №15
  • 12 червня Правознавча година «Праця неповнолітніх. Що вам про це відомо» до Всесвітнього дня боротьби з дитячою працею - Бібліотека імені В.Нестайка
  • 12 червня Онлайн-інформування «Праця неповнолітніх. Що потрібно знати» до Всесвітнього дня боротьби з дитячою працею - Бібліотека імені О.Довженка
  • 20 червня Онлайн-інформування «На чужині» до Всесвітнього дня біженців - Бібліотека №13
  • 20 червня Розгорнута книжкова виставка «Конституція України – ядро національної правової системи України» - БСЧ імені О.Гончара
  • 20-27 червня Книжкова виставка «Конституцію знаємо, вивчаємо, поважаємо» - БСЧ імені Ігоря Шамо
  • 21 червня Перегляд фільму «Жінки у дипломатії. Рівність, різноманітність» до Міжнародного дня жінок у дипломатії - Бібліотека імені О.Довженка
  • 23 червня Інформування «Не дай себе убити!» - Бібліотека №15
  • 25 червня Тематичне інформування «Конституція – це про права і свободи і…» - БСЧ імені О.Гончара
  • 26 червня День інформування «Права молоді на працю» - БСЧ імені Ігоря Шамо
  • 26 червня Книжково-ілюстративна виставка «Краса і велич символів держави» - Бібліотека імені О.Донченка
  • 27 червня Відеоекскурс «Конституція – верховенство права і свободи» - Бібліотека імені В.Нестайка
  • 27 червня Вікторина «Свобода слова і права людини – наш закон» до Дня Конституції України - Бібліотека №11
  • 27 червня «Історія української Конституції» - перегляд документальної стрічки - БСЧ імені Ігоря Шамо
  • 27 червня Інформ-дайджест «Конституція – гарант державності» - Бібліотека імені Є.Гуцала
  • 27 червня Правова гра за статтями Конституції України «Правила життєвого шляху» - Бібліотека імені О.Донченка
  • 27 червня Інформаційний мікс «Конституція – верховенство права і свободи» - Бібліотека «Солом’янська»
  • 27 червня Онлайн-інформування «Ухвалення Конституції – важливий етап утвердження державності» - Бібліотека імені Михайла Слабошпицького
  • 27 червня Вікторина «Чи знаєте ви історію прийняття Конституції України» - Бібліотека імені М.Реріха
  • 28 червня Вікторина «Як добре ви знаєте Конституцію України» - Бібліотека імені О.Довженка
  • 28 червня Інформаційний огляд «Закон єдиний для всіх» - Бібліотека №13
  • 28 червня Інформування «Сила закону – сила держави» до Дня Конституції України - ЦРБ імені Григорія Сковороди
  • 29 червня Правознавча гра «Конституція твоЯ» - Бібліотека імені І.Багряного

четвер, 23 травня 2024 р.

Шлюбний договір: захист прав та інтересів подружжя

Подружжя, а також особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, мають право за власним бажанням укласти шлюбний договір стосовно вирішення питань життя сім’ї. Цим правочином регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов'язки, а також можуть бути визначені майнові права та обов’язки подружжя як батьків.

У шлюбному договорі може бути визначене майно, яке дружина, чоловік передає для використання на спільні потреби сім’ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв’язку з реєстрацією шлюбу.
Сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 Сімейного кодексу України (далі – Кодекс) і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них. Можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу.
Також у шлюбному договорі вони можуть передбачити використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей та інших осіб.
Сторони можуть включити до шлюбного договору будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства.
Якщо у зв’язку з укладенням шлюбу один із подружжя вселяється в житлове приміщення, яке належить другому з подружжя, сторони у шлюбному договорі можуть домовитися про порядок користування ним. Вони можуть домовитися про звільнення житлового приміщення тим з подружжя, хто вселився в нього, в разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або без неї.

Крім того, за допомогою правочину може бути врегульоване питання надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі на умовах, визначених шлюбним договором.
Зауважуємо, що шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми, не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені Кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.
Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, шлюбний договір укладається у письмовій формі у 3 оригінальних примірниках і нотаріально посвідчується. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий правочин є нікчемним.

На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом.
Шлюбний договір, укладений до реєстрації шлюбу, набирає чинності в день реєстрації шлюбу, а той, який укладений подружжям, — у день його нотаріального посвідчення, про що має бути зазначено в тексті договору.
У шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, строки тривалості окремих прав та обов’язків, а також може бути встановлена чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу.
Шлюбний договір може містити положення про порядок зміни його умов. Одностороння зміна умов шлюбного договору та одностороння відмова від шлюбного договору не допускаються.

На вимогу одного з подружжя шлюбний договір за рішенням суду:
  • може бути змінений, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення
  • може бути розірваний з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання
Також шлюбний договір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, може бути визнаний недійсним за рішенням суду з підстав, встановлених Цивільним кодексом України.

середа, 22 травня 2024 р.

Договір дарування чи заповіт: у чому різниця?

Інколи власники майна, які хочуть у подальшому передати його у володіння іншим особам, стикаються з дилемою: оформити договір дарування чи заповіт? Фахівці Міністерства юстиції України допомагають розібрати головні відмінності між ними.

Згідно з Цивільним кодексом України (далі – Кодекс) за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, нерухомі речі, а також майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому. Договір, що встановлює обов’язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування. Договір дарування від імені дарувальника може укласти його представник. Доручення на укладення договору дарування, в якому не встановлено імені обдаровуваного, є нікчемним.

Заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов’язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою. Наприклад: наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо. Заповідач може зобов’язати спадкоємця до вчинення певних дій немайнового характеру, зокрема щодо розпорядження особистими паперами, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання. Також може зобов’язати спадкоємця до вчинення певних дій, спрямованих на досягнення суспільно корисної мети.

Зауважуємо, що момент набуття права власності у випадку оформлення договору дарування відрізняється від моменту набуття права власності за заповітом.
Так, після підписання договору дарування відразу відбувається перехід права власності на майно.
У разі оформлення заповіту спадкоємець набуває права власності тільки після смерті спадкодавця, прийняття та оформлення спадщини.

Відповідно до Кодексу договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Також укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню договір дарування валютних цінностей фізичних осіб між собою на суму, яка перевищує п’ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Договір дарування майнового права та договір дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним. Договір дарування рухомих речей, які мають особливу цінність, укладається у письмовій формі. Передання такої речі за усним договором є правомірним, якщо суд не встановить, що обдаровуваний заволодів нею незаконно.
Усно може бути укладений договір дарування предметів особистого користування та побутового призначення.

Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу, а під час дії воєнного стану ще й постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 164.

Відмінність між договором дарування та заповітом полягає також в умовах втрати юридичної сили цих документів.
Так, заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт та у будь-який час скласти новий. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Крім того, спадкодавець має право у будь-який час внести до заповіту зміни. Скасування заповіту, внесення до нього змін заповідач здійснює особисто.
Для розірвання договору дарування мають бути вагомі підстави, які передбачені Кодексом.
Вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна дарувальник має право, якщо обдаровуваний умисно вчинив кримінальне правопорушення проти життя, здоров’я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей. Якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника, спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірвання договору дарування.
Також дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо:
  • обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність
  • внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена
на момент пред’явлення вимоги дарунок є збереженим
У разі розірвання договору дарування обдаровуваний зобов’язаний повернути дарунок у натурі.
Звертаємо увагу, що до вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в 1 рік.
Докладніше: https://cutt.ly/yerIaB59.

середа, 1 травня 2024 р.

Довіреність: як делегувати повноваження без ризику

Довіреність може бути корисною в багатьох ситуаціях, наприклад, коли ви не можете особисто вчинити певні дії і є необхідність делегувати свої повноваження іншій особі.

Що таке довіреність?
Довіреність — згідно зі статтею 244 ЦК України, це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Який строк дії довіреності?
Строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

Які існують види довіреностей?
Залежно від того, для чого видається довіреність, вона може бути:
  • Разовою — для виконання конкретної юридичної дії або укладення угоди (наприклад, довіреність на підписання договору).
  • Генеральною — для здійснення різноманітних юридичних дій або угод (наприклад, довіреність, що видається керівнику одного з філіалів організації).
  • Спеціальною — видається для здійснення певної кількості однотипних юридичних дій (наприклад, представництво в суді або отримання вантажів).
Як оформити довіреність?
Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.
Залежно від вимог законодавства, довіреність може бути оформлена:
  • Нотаріусом. Нотаріальне посвідчення довіреності необхідне для угод з обов’язковою нотаріальною формою, наприклад, для укладення правочинів, які відповідно до закону потребують обов’язкового нотаріального посвідчення. Для оформлення довіреності довірителю необхідно з’явитись до нотаріуса з паспортом та реєстраційним номером облікової картки платника податків. У довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному.
  1. Посадовою особою. Статтею 245 ЦК України визначене коло посадових осіб, які за певних обставин мають право посвідчувати довіреності. Довіреності, посвідчені зазначеними посадовими особами, прирівнюються до нотаріально посвідчених.
  2. В організації. Довіреність на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо) може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання.
  3. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
Довіреність це доволі зручний інструмент для делегування своїх повноважень та економії часу.

пʼятниця, 26 квітня 2024 р.

Спадкування за заповітом подружжя

Згідно зі ст. 1243 Цивільного Кодексу України подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності.

Варто звернути увагу, що скласти такий заповіт можуть лише чоловік та жінка, шлюб яких зареєстровано у органі державної реєстрації актів цивільного стану. При цьому проживання однією сім’єю без шлюбу не є підставою для виникнення прав та обов’язків подружжя та, відповідно, унеможливлює складення спільного заповіту.
Окрім того, спільний заповіт може стосуватися лише майна, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, навіть якщо воно зареєстроване на одного з них. Спільною сумісною власністю є майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом (наприклад, будинок, придбаний в шлюбі, є спільним майном). Виняток - майно, що є особистою приватною власністю дружини та чоловіка відповідно до ст. 57 Сімейного кодексу України.

У разі складення спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. І тільки в разі смерті останнього - спадщина переходить до призначеного ними спільно спадкоємця. Наприклад, у разі складення подружжям спільного заповіту, в якому вони заповідали все своє майно, що є їх спільною сумісною власністю, своїм дітям в рівних частках, у випадку смерті одного з подружжя його частка автоматично переходить іншому, і той з подружжя, який пережив іншого, стає єдиним власником майна. Діти зможуть отримати спадок тільки після його смерті.

Особливості успадкування та втрати чинності спільного заповіту подружжя
За життя дружини та чоловіка кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту. Така відмова підлягає нотаріальному посвідченню.
Після смерті одного з подружжя другий з подружжя вже не матиме права скасувати зроблений подружжям заповіт.
З метою забезпечення виконання спільного заповіту подружжя у разі смерті одного з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного у заповіті подружжя.
Заповіт подружжя може бути визнано недійсним у судовому порядку.